The KitchenКухня
The kitchen… This word is so meaningful. Sometimes it seems that, as we grow up, we simply move from one kitchen to the other. We started out with a childhood kitchen, which smelled like dried chamomile, Satureja, thymus, and lavage and had a kerosene lamp and shadows on the ceiling. Then came poor kitchens of the youth – windows wide open, where you could smoke and read until late at night, where you could quietly let the guests in when everyone had already been asleep.
In general, kitchens are a venue for a significant number of unimaginable things that seem to have no connection with this place. This included card fortune-telling, washing in zinc basins, solving the most essential problems in a whisper, washing clothes, and making love secretly and hastily; here, people stopped following the conversation and would silently look at the snow falling outdoors. When guests came, it was possible to have a quick drink, grab something from a plate, or finish the conversation that had once been interrupted...
Today, the distance is simpler, there’s more space, but every time you walk in, all the kitchens in the world you’ve spent time in becoming the only place of safety and hope, memories and the future...
Як багато несе в собі це слово. Іноді здається, що з віком ми просто переходимо з однієї кухні до іншої. Спершу кухня дитинства – запах сухої ромашки, чаберу, чебрецю, любистку, гасова лампа, тіні на стелі. А потім мізерні кухні юності, відчинені вікна, де можна було курити і читати глибоко за північ, і куди можна було нечутно пустити друзів, коли в хаті всі вже спали.
Та й взагалі на кухнях, ясна річ, відбувається неймовірна безліч речей, які, здавалося б, не мають до цього місця ніякого відношення. Там ворожили і грали на картах, купалися в оцинкованих тазах, там пошепки вирішувалися найнагальніші проблеми, прали, потай і поспішно кохали, там легко роняли нитку бесіди і мовчки дивилися як за вікном валить сніг. Коли приходили гості, тут можна було нашвидкуруч грюкнути чарку, смикнути чогось із тарілки, а то й домовити недомовлене з деяких причин за столом.
Сьогодні відстань простіше, місця більше, але щоразу, коли входиш сюди, всі кухні світу, в яких доводилося жити, поєднуються в один – єдиний простір безпеки та надії, спогадів та майбутнього.
Артисти
Поділитися контентом
Інформація
Усі права на весь та/або частковий графічний контент (фото, відео, ілюстрації), сюжети/історії, окремі текстові матеріали, аудіофайли/аудіоконтент, відповідний програмний код, які використовувались та/або використовуються у мобільному додатку "NYMF" та/або всі його оригінальні зміни, доповнення, модифікації, а також на сервісах https://dubnitskiy.com, https://nymf.com є результатом індивідуальної творчості та належать Д.І. Дубницькому (під псевдонімом Давид Дубницький).
Copyright Notice.