Photography as a Language of Self-expressionФотографія як мова самовираження
Once I read from Somerset Maugham’s The Moon and the Sixpence:
“Each one of us is alone in the world. He is shut in a tower of brass, and can communicate with his fellows only by signs.
And the signs have no common value so that their sense is vague and uncertain. We seek pitifully to convey to others the treasures of our heart, but they have not the power to accept them, and so we go lonely, side by side but not together, unable to know our fellows and unknown by them.
We are like people living in a country whose language they know so little that, with all manner of beautiful and profound things to say, they are condemned to the banalities of the conversation manual. Their brain is seething with ideas, and they can only tell you that the umbrella of the gardener's aunt is in the house.”
As I’ve read this several times and embraced the depth of this Great writer’s idea, I thought that I was probably a happy person. I’ve found my own language, in which I learned to share the treasures of my heart with the entire world. This language of mine is photography.
Якось, у книзі Сомерсета Моема «Місяць і Грош» я прочитав таке:
«Кожен з нас самотній у цьому світі. Кожен укладений у мідній вежі і може спілкуватися зі своїми побратимами лише за допомогою знаків.
Але знаки не одні для всіх, а тому їхній зміст темний і невірний. Ми відчайдушно прагнемо поділитися з іншими скарбами нашого серця, але вони не знають як прийняти їх, і тому ми самотньо бредемо по життю, пліч-о-пліч зі своїми супутниками, але не заодно з ними, не розуміючи їх і не зрозумілі ними.
Ми схожі на людей, що живуть у чужій країні, майже не знаючи її мови; їм хочеться висловити багато прекрасних, глибоких думок, але вони приречені вимовляти лише штамповані фрази з розмовника. У їхньому мозку блукають ідеї одна цікавіше за іншу, а сказати ці люди можуть тільки те, що тітонька нашого садівника забула вдома свою парасольку.»
Перечитавши це кілька разів і зрозумівши глибину цієї думки Великого письменника, я подумав, що я, напевно, щаслива людина. Адже я знайшов свою мову, якою навчився ділитися зі світом скарбами свого серця. Ця моя мова – фотографія.
Артисти
Інформація
Усі права на весь та/або частковий графічний контент (фото, відео, ілюстрації), сюжети/історії, окремі текстові матеріали, аудіофайли/аудіоконтент, відповідний програмний код, які використовувались та/або використовуються у мобільному додатку "NYMF" та/або всі його оригінальні зміни, доповнення, модифікації, а також на сервісах https://dubnitskiy.com, https://nymf.com є результатом індивідуальної творчості та належать Д.І. Дубницькому (під псевдонімом Давид Дубницький).
Copyright Notice.