Галерея

З плівкою ти немов входиш в особливий ритм: вона змушує зупинитися, прислухатися до моменту, довіритися світлу. Ти знімаєш не поспішаючи, тому що знаєш, у тебе є лише кілька кадрів. І в цьому обмеженні народжується цінність. Потім є очікування проявлення, як очікування листа з минулого: в кожному кадрі живе таємниця, і тільки пізніше ти дізнаєшся, що саме зберегла пам'ять об'єктива. Цифрова фотографія ж – це подих сьогодення. Вона дозволяє ловити життя в його швидкості, в русі, в непередбачуваності. Ти бачиш результат відразу, граєш зі світлом і перспективою, не боячись помилитися. Це свобода пробувати, руйнувати межі й відразу ділитися тим, що побачив. І хоча ці два шляхи такі різні, разом вони вчать одному: фотографія – це не про техніку, а про відчуття. Плівкова фотографія дає глибину, цифрова – легкість. І в цьому контрасті потрібно шукати свою рівновагу.