DreamsПро мрії
Once the interviewer asked me: “Have you fulfilled your childhood dream by becoming a photographer? For instance, have you bought yourself a Rolls-Royce?”
I found this question very moving, as I’d never wanted myself a Rolls-Royce. Before taking up photography, I’d owned a chain of dry laundries, and I still do. This is my major source of income. Thanks to this, I didn’t seek to monetize my photos, I sought to create beauty. I could afford to spend a lot of time on arranging an eye-catching shot even though I knew I wouldn’t make any profit this way, but only suffer losses: I’d spend money on the hotel, gas, clothes loan and outrageously expensive photography equipment. And you know, my happiness has nothing to do with buying a Rolls Royce, but with the fact that I found myself. I was 34 when I took the camera. At that time, my life was stable and quiet. Yet, something was itching inside of me, I was longing for creative fulfillment.
As a child, I received photography magazines; as a young adult, I admired Helmut Newton and David Hamilton, and once Instagram came to being, I tried myself in the art of photography. The era of digital photography was disappointing: a huge number of bodies, no aesthetics… And I thought that pure erotica had nothing to do with intentional sexuality and bright makeup; it’s about everyday life, routine clothes and ordinary life situations. I showed that harmony and sexuality can be simple – as if you’re peeping through a keyhole.
Одного разу в одному з моїх інтерв'ю мене запитали: «Чи я виконав свою дитячу мрію, ставши успішним фотографом? Наприклад, чи купив собі Роллс-Ройс».
Таке запитання викликало в мене розчулення, адже я ніколи не хотів собі Роллс-Ройс. До фотографії, та й зараз маю мережу хімчисток. Це моє основне джерело прибутку. Завдяки цьому я був зацікавлений не у монетизації фотографій, а у створенні краси. Я міг дозволити собі витрачати багато часу на постановку ефектного кадру, знаючи, що на цьому нічого не зароблю, а тільки втрачу: витрачу на готель, бензин, оренду одягу та дорогу фототехніку. І знаєте, моє щастя не в покупці Роллс-Ройса, а в тому, що я знайшов себе. Адже я взяв фотокамеру лише у свої 34 роки. На той час у мене було все стабільно та спокійно. Але всередині завжди чесалося, хотілося творчої реалізації.
У дитинстві я виписував фотожурнали, в юності захоплювався Хельмутом Ньютоном та Девідом Гамільтоном, а з появою «Інстаграма» спробував себе у фотомистецтві. Цифровий вік фотографії мене розчаровував: нескінченна кількість набору тіл, ніякої естетики… І я вирішив, що справжня еротика не в навмисній сексуальності та яскравій косметиці, а в повсякденності, в буденному одязі, у звичайних побутових ситуаціях. Я показав, що гармонія та сексуальність можуть бути простими – ніби підглядаєш у замкову щілину.
Артисти
Інформація
Усі права на весь та/або частковий графічний контент (фото, відео, ілюстрації), сюжети/історії, окремі текстові матеріали, аудіофайли/аудіоконтент, відповідний програмний код, які використовувались та/або використовуються у мобільному додатку "NYMF" та/або всі його оригінальні зміни, доповнення, модифікації, а також на сервісах https://dubnitskiy.com, https://nymf.com є результатом індивідуальної творчості та належать Д.І. Дубницькому (під псевдонімом Давид Дубницький).
Copyright Notice.